ІННОВАЦІЇ РОЗБУДОВИ ІНФРАСТРУКТУРИ ЯКОСТІ

Скрипчук П.М., д.е.н., професор
Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне
Безпарточний М.Г., к.е.н., доцент
ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», м. Полтава

ІННОВАЦІЇ РОЗБУДОВИ ІНФРАСТРУКТУРИ ЯКОСТІ

Україна має можливості бути експортером сільськогосподарської продукції з високим валовим прибутком (м’ясо, молочна продукція та продукція переробки фруктів й овочів). Утім, для того, щоб ці можливості використати, необхідно запровадити жорстку систему контролю безпечності харчової продукції. Більшості державних лабораторій бракує сучасного устаткування, вони не відповідають міжнародним стандартам, тому сертифікація на національному рівні або коштує дуже дорого, або взагалі неможлива.
Основними дестимуляторами екологізації виробництва харчової продукції є: відсутність офіційної інформації та чіткої ідентифікації причин походження і поширення захворювань, спричинених неякісними продуктами харчування; витрати на попередження захворювань та на лікування наслідків (якщо таке можливе); відсутність знань про проблеми зі здоров’ям людей, пов’язані з безпечністю харчової продукції [1, 2].
Стимулятором є інституційні та кількісні показники регулювання експорту на ринки ЄС, наприклад, 40 % імпорту надходить з країн, що розвиваються. До половини цього імпорту було застосовано систему пільг, введеної у 2002 р., та друга половина була імпортована за зниженими тарифними зборами.  
Використання досвіду економічно розвинених країн для України полягає у:
інституційному забезпеченні контролю якості сировини, продукції єдиним контролюючим органом (як найбільш ефективний спосіб здійснення прозорих, послідовних перевірок безпечності харчової продукції та захисту споживачів);
дотриманні ризик-орієнтованого підходу попередження забруднення продовольчої продукції;
створенні реєстру операторів харчового ринку, що сприяє прозорості системи. Реєстр також забезпечує наявність даних, які дозволяють контролюючому органу оцінити якість і кількість перевірок на кожному підприємстві;
відповідності дозвільних документів, що видаються органами влади вимогам СОТ і практикам, визнаним на міжнародному рівні;
запровадженні в Україні міжнародної системи швидкого оповіщення про ризики для сировини і продовольчої продукції або створенні національної  системи;
гармонізації національного законодавства з безпечності харчових продуктів зі стандартами ЄС і застосування горизонтального підходу при ухваленні відповідних законодавчих актів, запровадженні на харчопереробних підприємствах систем самоконтролю, що ґрунтуються на принципах HACCР;
реформуванні наявної системи державного контролю безпечності харчової продукції шляхом вдосконалення системи надання лабораторних послуг та подальшої гармонізації законодавства України до acquis ЄС щодо державних закупівель (згідно положень Директив 2004/17, 2004/18, 89/665 та 92/13 зі змінами згідно з Директивою 2007/66) [3];
забезпеченні життя та здоров’я людей (protection of the health and life of humans, animals and plants), що має першочергове значення у порівнянні з власністю або іншими інтересами, захищеними статтею 30 Договору про заснування ЄС;
виробництві харчових продуктів оздоровчого, профілактичного та функціонального призначення. Наприклад, функціонального призначення: збагачені вітамінами (амінокислоти, пробіотики), із зниженим вмістом речовин (продукти для діабетиків), натуральні, у тому числі органічні продукти (натуральні соки, насіння льону);
розвитку торгівельної політики України, зокрема, удосконалення та розробки національного законодавства у сфері зовнішньої торгівлі: Закон «Про експортне страхування та кредитування» (страхування експортних кредитів, страхування витрат, пов’язаних з метою виведення своїх товарів та послуг на зарубіжні ринки). Позитивною рисою даного страхування є можливість отримання підприємцями авансу у рахунок відшкодування, який фактично означає отримання ними фінансових засобів, перш ніж діяльність на іноземних ринках дасть конкретні результати від надходжень з продажу. Аванси у рахунок відшкодування повертаються підприємцями без нарахування відсотків шляхом вирахування визначених у страховому договорі відсотків від вартості укладених ними експортних контрактів [4];
здійсненні діяльності з ринкового нагляду, що є одним із пріоритетів Плану дій Україна – ЄС і ключовою умовою для підписання Угоди про підтвердження відповідності та прийнятність промислової продукції (ACAAs) між Україною та ЄС щодо окремих категорій продукції;
чіткому розмежуванні повноважень між різними органами з ринкового нагляду та забезпеченні комунікації та координації між органами з ринкового нагляду на національному та місцевому рівнях;
розробці ефективної системи сертифікації продукції, що експортується. Така система має стати гарантією якості продукції;
реформуванні діяльності торговельних представництв за кордоном, з орієнтацією їх на ефективну цільову підтримку національних експортерів на зовнішніх товарних ринках;
відображенні у проекті стратегії розвитку сільського господарства питань сертифікації територіально-господарських систем як превентивного заходу зменшення ризиків за положеннями НАССР, «життєвого» циклу тощо;
залученні досвіду співпраці міністерств і відомств безпосередньо із виробниками (Польща), компенсації виробникам органічної продукції витрат на сертифікацію, лабораторні дослідження ґрунтів і продукції (Туреччина) тощо.


Список використаних джерел: 1. Звіт «Контроль безпечності харчової продукції: корисні уроки інших країн» підготовлений проектом IFC «Безпечність харчової продукції в Україні». – Режим доступу: www.ifc.org/Ukraine/FS. 2. Создание рыночных стимулов к экологизации товаров Руководство для стран Восточного Партнерства. – Режим доступу: www.slideshare.net/OECD_ENV/policy-highlights-greener-products-rus. 3. Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/document/246467463/EU- Ukraine_AAg_with_changes_Ukr.  4. Торгівельна політика: порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis communautaire Європейського Союзу. – К.: Державний департамент з питань адаптації законодавства, 2009. – Режим доступу: www.minjust.gov.ua/file/23518.